Навчити вас сміятися? Не вмію.

Наука ця написана на росах,

Наука ця прочитана в завію

Сніжинками, що повстались у косах.

Навчити сумувати вас? Не хочу...

Це – кубла, всиротілі ще за літа,

Це – у хатів підсліпуваті очі,

В старих хатів, що просять тихо хліба.

Навчити повертатися? Та що там –

У два кінці втікають всі дороги.

Й, пробігши вже ліси, поля, болота -

Впираються чи в пустку чи в пороги.

Ну, що я вмію? Ну, чому навчилась?

Ані скарбів шукати, ані щастя

Я після когось в світ цей народилась

Я перед кимось долю вспію спрясти.